|
Єпископ-емерит Кир Софрон Мудрий ЧСВВ
 Народився 27 листопада 1923 року в м. Золочеві. Початкову і середню освіту здобув у Золочеві, а пізніше в Авсбургу (Німеччина) закінчив курс електроінженерії. Після війни залишив Німеччину і переїхав у місцевину Давсон (Пенсельванія, США), де у 1949 році вступив до монастиря оо. Василіян. У 1951-1955 роках брав схоластичні та філософські студії, а по їх закінченню, 14 січня 1955 року, склав вічні обіти, взявши собі ім’я Софрон. Після виїхав до Риму, де чотири роки студіював богослів’я у Григоріянському університеті, осягнувши у 1958 році ступінь магістра. Тут, в Римі, 25.12.1958 р. він прийняв св. Тайну Священства з рук Архиєпископа Івана Бучка. У Лятеранському університеті студіював Римське і канонічне Церковне Право, а в 1963 році захистив докторську дисертацію. У 1966 – 1969 роках у цьому ж інституті здобув ступінь магістра Канонічного права Східних Церков. Пізніше став професором папського Інституту Східних Наук.
З 1960 до 1974 року виконував обов’язки віце-ректора, а з 1974 по 1994 рік був ректором Української Папської Колегії св. Йосафата в Римі. З 1965 по 1994 рік був постійним співпрацівником Ватиканського радіо. У жовтні 1994 року виїхав в Україну (до Івано-Франківська), де був призначений ректором Івано-Франківського Теологічно-Катехитичного Духовного Інституту.
6 листопада 1995 року був призначений Генеральним Вікарієм Івано-Франківської греко-католицькохї Єпархії, а 12 травня 1996 року відбулася Єпископська хіротонія в Катедральному Соборі св. Воскресіння м. Івано-Франківська.
22 грудня 1997 року відбулася інтронізація нового Ординарія-Єпарха Кир Софрона Мудрого, ЧСВВ на місце емеритованого Кир Софрона Дмитерка, ЧСВВ.
За час правління Івано-Франківською єпархією Владика працює над її розбудовою. Розбудував Івано-Франківський Теологічно-Катехитичний Духовний Інститут (тепер Теологічна Академія) і вивів його у число кращих духовних навчальних закладів, добився повернення будинку під консисторію, розбудував єпископську резиденцію. Всього за час свого єпископства рукоположив понад 130 священиків. Преосвящений Владика написав багато праць, випустив українською мовою понад 150 релігійних фонокасет, грамплатівок, відеофільмів.
Це дуже малий проміжок часу, але на прикладі Кир Софрона Мудрого ми переконалися, що за цей час при Божій помочі і добрій волі можна зробити дуже багато.
Єпископ-емерит Кир Софрон Дмитерко ЧСВВ
 Народився 1 червня 1917 року в селі Бичків на Тернопільщині. При св. Хрещенні отримав ім’я Степан. Батько Михайло служив священиком спочатку у Бичківцях, а потім у селі Мишків Заліщицького деканату.У Мишкові з семи років почав ходити до вселюдної початкової школи, а після її закінчення вступив у Тернопільську гімназію. Відвідував цей заклад чотири роки, аж поки польський уряд не закрив його. Через тривалий час він зумів відновити свою освіту у Станиславові.
Серйозно почав цікавитись монашим життям, навчаючись у Станиславівській гімназії.
У 1932 році, після вступних іспитів, Степана Дмитерка прийнято до новіціату оо. Василіян, де він після шести місяців отримав облечини.
Після новіціату продовжував свої студії по монастирях і готувався до священства. Риторики і філософії вчився у Кристинополі, теології – у Лаврові. Якраз там його захопила війна. Після довгих поневірянь студенти-монахи опинилися в Чехії, де були прийняті на навчання у семінарію в Оломовці на Мораві.
Незабаром німці прогнали Братів Василіян з Оломовця і вони знайшли пристанище аж у Празі, у Карловім університеті. Було це 1940 року.
Після висвячення Єпископом МиколоюДудашем Братів Василіян на священиків, гестапо їх усіх заслало на каторжні роботи по всій Чехії. Софронові Дмитерку випало працювати в Моравській Остраві на шахті ‛Кароліна“. У 1943 році частина молодих ієромонахів поїхала на Захід далі вчитися, кількох (серед них – о.Софрона Дмитерка) повернуто до Львова.
Після кількох місяців перебування у Львові, о. Софрон Дмитерко був направлений у Бучач префектом чоловічої гімназії при Василіянському монастирі. З приходом большевицької влади усі священики, які не перейшли на православ’я, змушені були вести нелегальний спосіб діяльності. Богослуження віправляли таємно, по хатах, всюди де тільки люди зверталися по духовну опіку. Так було в селі Яківка коло Обертина, в Коломиї, Долині, у Львові, у Ланчині Надвірнянського р-ну, в Яремчі, в Чортківському і Заліщицькому районах Тернопільської області та в багатьох інших місцях.
Наприкінці шестидесятих років Владика Іван Слезюк, будучи уже хворим , шукав собі наступника, бо Церква у той складний час мусіла мати провідників. Під час однієї зустрічі він запропонував о. Софрону Дмитерку стати Єпископом. Згоду священик дав тільки після того, як повідомив про це Василіянський протоігуменат. Думка була однозгідною: з огляду на канонічні потреби Церкви, а також з послуху о. Софрон Дмитерко погодився взяти на себе ці нелегкі обов’язки.
Хіротонія проходила у дуже скромних умовах, на приватній квартирі пані лікарки Софії Девосир та її сестри монахині Віри в Івано-Франківську. При цих двох свідках Владика Слезюк уділив о. Софрону Єпископських свячень. Сталося це 30 листопада 1968 року.
Єпископ Софрон провадив єпископське служіння як коад’ютор, з правом наступництва, а єпископський уряд і надалі виконував аж до своєї смерті Владика Слезюк.
1973 року Єпископа Дмитерка несподівано арештували. У березні 1974 року він був етапований у 38-му зону, що у присілку Лєнінскоє на Луганщині. З огляду на вже немолодий вік, Владика Софрон Дмитерко виконував обов’язки сторожа, потім працював на інших примусових роботах.
Після звільнення з ув’язнення у 1975 р., поряд з цивільною працею, Владика Дмитерко виконував свої єпископські обов’язки. Робив різні зарядження, полагоджував спірні питання разом з іншими єпископами, готував до висвяти підпільних семінаристів. Всього за часи підпілля рукоположив понад 65 священиків.
З початком 1989 року Єпископ Софрон Дмитерко ЧСВВ перейшов на легальне становище, ревно виконуючи свій архипастирський обов’язок.
22 грудня 1997 року було задоволено Святішим Отцем Папою Римським прохання Кир Софрона Дмитерка про його емеритуру.
|
Єпископи-емерити 
