METROPOLITAN ARCHEPARCHY OF PHILADELPHIA
Ukrainian Catholic
827 North Franklin Street
Philadelphia, Pennsylvania 19123-2097
Phone (215) 627-0143 Fax (215) 627-0377
Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати Ява-скрипт.
 www.ukrarcheparchy.us

480/2008 O

Мої брати і сестри в Христі!

Із глибоким сумом мушу сповістити вас, що 16 серпня 2008 р. після п’яти місяців хвороби упокоївся в Бозі наш улюблений єпископ-емерит Української Католицької Архиєпархії Філадельфії Преосвященний Володимир Паска.

Тіло покійного єпископа Володимира буде викладене в Катедрі Непорочного Зачаття за адресою: 830 N. Franklin St., Philadelphia., PA, з 1:30 по обіді в середу, 20 серпня. Там воно буде знаходитися до 9:00 вечора.  Єрейський Парастас за душу покійного владики буде відправлений о 7:00 вечора. 

Заупокійне Богослуження буде відправлятися в четвер, 21 серпня о 10:30 ранку в Катедрі Непорочного Зачаття.  Співслужителями на Богослуженні будуть єрархи та духовенство Східних та Латинської Церков.

Одразу по завершенні Богослуження в Катедральному залі пройде поминання єпископа (тризна).  Після тризни відбудеться похорон владики на цвинтарі Співстраждаючої Богородиці в Ленґхорн, Пенс.  Бажаючі отримають вказівники, як проїхати на цвинтар.

Усе духовенство Митрополичої Провінції просимо і заохочуємо співслужити Парастас та Заупокійне Богослуження.  Оскільки це є час святкування Успіння Пресвятої Богородиці, ми просимо вас одягнути блакитне або біле облачення.  Єрархи та духовенство, які відправлятимуть Парастас, зможуть переодягнутися в підвальному приміщенні Катедри. Єрархи, які прибудуть на Заупокійне Богослуження, будуть переодягатися в Канцелярії Архиєпархії, священики та диякони – в підвальному приміщенні Катедри.

У цей час скорботи, я прошу священиків Архиєпархії якнайскоріше в зручний для вас час відправити Заупокійну Службу Божу за душу Єпископа Володимира Паски та вдруге на 40-ий день – 25 вересня.

Дякую за вашу сподівану побожну й шанобливу участь в моліннях за душу нашого дорогого Владики Володимира.  Нехай йому будуть даровані вічний спокій та радість, обіцяні всім тим, хто любить і служить нашому Господу Ісусу Христу.

Відданий вам в Христі Ісусі,

Преосвященний Стефан Сорока
Митрополит-Архиєпископ

З глибоким сумом повідомляємо, що 16 серпня 2008 року, після п’яти місяців хвороби, упокоївся в Бозі Єпископ-емерит Української Католицької Архиєпархії Філадельфії Преосвященний Владика Володимир (Паска).

Народився 29 листопада 1923 року в Елізабет (Нью Джерсі). У 1936 році вступив до підготовчої семінарії Святого Василія у Стемфорді (Коннектікут), яку закінчив у 1940 pоці, відтак – в колегіальній семінарії Святого Чарлза (1940-1941), в колегіальній семінарії Святого Василія у Стемфорді (1941-1944), де отримав ступінь бакалавра філософських наук. 1944-1947 – вивчав богослов’я в Католицькому університеті Америки у Вашингтоні.

2 травня 1947 року в катедральному соборі Непорочного Зачаття у Філадельфії отримав Святе Таїнство Священства (святитель - Митрополит Філадельфійський Костянтин Богачевський).

1947-1951 – викладав англійську мову і літературу у Стемфордській семінарії Святого Василія. Водночас навчався у Фордгемському університеті (Нью-Йорк) „Мистецтва і наук“, де отримав ступінь магістра зі середньовічної літератури.

У 1948 році призначений сотрудником парафії Святого Духа у Брукліні (Нью-Йорк); 1951-1952 – парох церкви Святого Духа у Честері (Пеннсильванія); 1952-1955 - парох церкви Святого Володимира в Елізабет (Нью Джерсі). Водночас (1953-1955) був членом архиєпархіальної Адміністративної Ради Філадельфії.

1955-1958 – виконуючи парафіяльні обов'язки, викладав англійську мову і літературу в семінарії Святого Василія. 1958-1961 – виконував обов’язки економа у новоствореній єпархії Стемфорду і водночас був парохом церкви Святого Володимира у Гемстеді (Нью Йорк). 1961-1971 – канцлер і генеральний вікарій новоствореної єпархії Святого Миколая в Чикаго.

1971-1975 – вивчав канонічне право в Католицькому університеті Америки у Вашингтоні і отримав ступінь доктора. В той час виконував також обов'язки директора покликань Митрополії.

1975-1984 – викладав канонічне право в католицькому університеті Америки. У 1979 році був призначений ректором Української католицької семінарії Святого Йосафата у Вашингтоні, на цій посаді перебував до 1984 року. У 1980 році призначений судовим вікарієм архиєпархіального Трибуналу. 1975-1977 – виконував обов’язки консультора Комісії ревізії Кодексу східного права.

1984-1992 – парох церкви Святого Михаїла у Черрі Гілл (Нью Джерсі).

Рукопокладений на єпископа 19 березня 1992 року, призначений Єпископом-помічником для Філадельфійської архиєпархії. З того самого року виконував обов’язки генерального і судового вікарія.

Відповідно до Кодексу Канонів Східних Церков, на 75-му році життя Владика Володимир склав повноваження і з 29 листопада 2001 року як єпископ-емерит продовжував працювати судовим вікарієм і перебував в архиєпархіальному осідку.

19 серпня 2008 року, Вечірнею у Львівській духовній семінарії Святого Духа, яку відслужив Владика Ігор (Возьняк), Архиєпископ Львівський, розпочалася третя сесія Собору монашества УГКЦ "Служіння і післанництво богопосвячених осіб". Перша сесія на тему "Ідентичність монашества УГКЦ" відбулася у 2004 році, друга – "Покликання і виховання богопосвячених осіб" - у 2006 році.  Кожній сесії Собору монашества передували відповідні конференції.

Цьогорічна сесія Собору монашества має за завдання не лише розглянути особливість служіння та післанництва монашества у сьогоднішньому світі, але і підсумувати напрацювання, реалізовані за шість років спільної праці. Тому програма сесії Собору включає в себе як спомин пройденого шляху, так і бачення плодів соборової праці, як тих, про які можна вже говорити, так і очікуваних плодів.

У своєму вітальному слові скерованому до присутніх ченців та черниць Владика Ігор наголосив, що це важлива подія духовного життя монашества та життя нашої Церкви в Україні. Згідно слів архиєрея, покликання є даром від Бога, який не тільки потрібно прийняти, але він зобов‘язує всіх нас використовувати його і приносити добрий плід християнського життя. \"Багато добра чинять ченці та черниці доброю і постійною молитвою, даванням доброго прикладу побожного життя, проповідуванням слова Божого, катехизацією, організуванням різних заходів, які спрямовані на виховання дітей та молоді тощо... Бажаємо, щоб наші священики, ченці й черниці вірно служили Господу, підготовляли себе до служіння в кожному місці, де Церква буде їх потребувати... Хай Господь благословить ваше служіння Святій Церкві та її народу і дарує вам духовних дарів, сили, мужності та витривати в доброму до кінця життя", - зазначив Владика Ігор.

19 серпня 2008 року

Коротка історія

Святкування цього празника сягає IV ст. В цьому часі св. Єлена, мати цісаря Костянтина Великого, збудувала храм на горі Тавор у честь Господнього Преображення. Від VI ст. цей празник урочисто святкується у Східній Церкві під назвою „Господнього Преображення“. В Західній Сирії у VIII столітті він називався „Празником Тавору“.

Первісно празник Преображення святковано в місяці лютому. Одначе тому, що цей радісний празник звичайно випадав у часі Великого Посту, а це було незгідне з духом посту й покути, то його перенесено на день 6 серпня. Чому якраз на цей день? Історик Євсевій і св. Іван Дамаскин є тієї думки, що Господнє Преображення відбулося 40 днів перед Христовою смертю. Тож св. Церква йдучи за цією думкою, перенесла цей празник з місяця лютого на 6 серпня тому, бо 40 днів пізніше, це є 14 вересня, випадає празник Воздвиження Чесного Хреста — пам'ять Христових мук і смерті.

Празник Преображення належить до 12 великих празників нашої Церкви. Він має один день перед і сім днів попразденства. Стихири й канони празника уложили св. Іван Дамаскин і Косма Маюмський.

Цей празник припадає у тому часі, коли доспівають плоди землі. І від найдавніших часів у Східній Церкві того дня на подяку Богові буває благословення первістків земних плодів. Цей звичай перейняла християнська Церква від Старого Завіту, який приписував приносити первістки плодів до Господнього Храму. Звичай благословити в церкві первоплоди вже приписують Апостольські правила з кінця III ст.

З благословення Преосвященного Владики Кир Володимира (Війтишина) – Єпарха Івано-Франківського УГКЦ з нагоди року християнського покликання та святкування 1020 річниці хрещення Руси-України в днях 21021 серпня відбудеться молодіжно-піша проща з Івано-Франківська до Гошева.

 ПРОГРАМА ПРОЩІ

21   серпня 2008  р.Б.  о 9.00  год.  вихід  від Церкви Царя Христа (вул. Незалежності 181, м. Івано Франківськ) до м. Калуша. Прихід до м. Калуша о 20.30 год., там же нічліг.

22      серпня 2008 р.Б. о 10.30 год. вихід із м. Калуша до м. Долина. Прихід у м. Долина о 20.00 год., там же нічліг. 

23      серпня 2008 р.Б. о 10.30 год. вихід із м. Долина до с. Гошева. Прихід до Гошівського Святопреображенського монастиря Отців Василіан о 14.00 год. 

20.00 - Хресна Дорога, 21.30 - Служба Божа 23.00 год. - Вечірня, 00.00 - Програма нічних чувань.

24  серпня 2008 р.Б. - Святкова Програма, о 07.00 - Утреня, 11.00 - Служба Божа. 

Збунтовані Підгорецькі монахи, що конфліктують з Католицькою Церквою 15 серпня 2008 року вдерлися до будинку Єпархіального управління в Стрию. Почали нахабно і по хамськи поводитися і вчинили фізичне насильство над Владикою Тарасом (Сеньківим) та о. Тарасом Пошиваком. Стрийська єпархія звернулася до місцевої міліції з проханням розслідувати факт нападу трьох монахів-зловмисників.

Присутні в канцелярії священики із ганьбою та стидом вивели бунтарів з будинку канцелярії. Троє Підгорецьких бунтарів належать до групи збунтованих священиків, що самовільно і незаконно, всупереч приписам Католицької Церкви проголосили себе єпископами. Неадекватно оцінюючи навколишню дійсність вони безпідставно уявляють себе проводом УГКЦ, а всіх законних Католицьких єпископів вважають неправдивими.

Збунтовані Підгорецькі монахи, як вовки в овечих одежах, роз’їжджають по єпархіях України, очорнюють добрі імена, принижують честь і гідність єпископів та священиків, роблячи їх нібито приналежними до своєї збунтованої групи.

о. Павло Худ
керівник Прес-служби Стрийської єпархії

14 серпня 2008 року

Коротка історія

Християни перших віків до великих празників завжди приготовлялися постом і молитвою. З цієї священної практики з часом розвинулися коротші чи довші пости. На першому місці стоїть тут Великий Піст перед світлим празником Господньої Пасхи. Перед празником Христового Різдва ввійшов у звичай піст Пилипівки. З особливого культу до святих верховних апостолів Петра й Павла зродився піст Петрівки. А вкінці, прийшов наймолодший з чотирьох річних постів, піст Успенський. Ним ми приготовляємо себе до найбільшого празника Пресвятої Богородиці, її святого Успення.

Перші згадки про Успенський піст маємо щойно з 9-го століття. Як Петрівка й Пилипівка, так і цей піст увійшов у практику не дорогою церковного законодавства, але через звичай. З цієї причини довгий час у Греції було багато дискусій як щодо існування цього посту, так і щодо його приписів і часу тривання.

Згадку про Богородичний піст знаходимо в посланні папи Миколая І (858-867) до болгарів, де він пише: „Свята римська Церква має здавен-давна звичай зберігати такі пости: по 40 днів перед Пасхою, після П'ятдесятниці, перед Успінням Марії Богородиці, а також перед празником Господнього Різдва“.

Успенський піст у давнину був строгіший від Петрівки й Пилипівки, але лагідніший від Великого Посту. В понеділок, середу й п'ятницю цього посту була дозволена суха їжа, це є хліб, вода й сушені овочі, а в вівторок і четвер дозволялося на варену їжу, але без оливи. В суботу й неділю був дозвіл на вино й оливу, а в день Господнього Переображення і на рибу.

Успенський піст у нашій Церкві кожного року має однакову тривалість і час - від 14 до 28 серпня, празника Успення Пресвятої Богородиці.

МИХАЇЛА КОЛТУНА
Єпископа Сокальсько-Жовківського
до священства, монашества, вірних УГКЦ та всіх людей доброї волі

Дорогі брати і сестри! Наша Українська Греко-Католицька Церква вийшла з підпілля і не перестаючи розвиватись, в останньому часі дознає новітніх випробувань де «сатана влізає на престіл» в особі самопроголошених «провідників» Церкви з с. Підгірці, і бере самочинно владу Христа Спасителя та апостолів, щоб вести пагубне «діло спасіння». Декрет «Про пастирський уряд єпископів у Церкві» ІІ Ватиканського Собору стверджує, що «Право номінації й наставлення єпископів є властиве, окреме і само в собі виключне для компетентної церковної Влади». Що в випадку з «підгорецькими монахами» виразно свідчить, що їх дії протиставляються нормам церковного права.

Надужиття починалися ще в Чехії, де чернеча делегатура ЧСВВ була розформована і дані особи були переведені в Україну. Протягом тривалого часу вони прикриваючись добрим іменем отців Василіян та дотримуючись літургічних і дисциплінарних приписів не виявляли свого лихого наміру, що, як бачимо зараз, полягав на завоюванні впливу та авторитету духовних вчителів у Церкві. Як виявилося згодом, це слугувало для того щоб дескридитувати існуючу церковну ієрархію і духовенство, які, як вони кажуть, «не є їхнього духа».

Як рівно ж вони знеславили нашу давню святиню – Підгорецький Свято-Благовіщенський монастир отців Василіан вславлений чудотворною дією Пресвятої Богородиці, і від правдивого джерела відступили потягуючи за собою вірних фальшивою наукою. Прикриваючись іменем Української Греко-Католицької Церкви заманюють за собою прихильників.

Головна управа Василіянського Чину стверджує, що «з огляду на поважні провини проти монаших і церковних законів, зокрема постійного непослуху Настоятелям, на початку 2005 року були виключені з Васильянського Чину відповідними Декретами, потвердженими Конгрегацією для Східних Церков. Оскільки вони (отці Антонін-Ілля Догнал, Ричард-Методій Шпіржік і Василь-Маркіян Гітюк) постійно виключають елемент підлеглості церковному проводу у видимому організмі, яким є Церква, то згідно з каноном 8 Кодексу Канонів Східних Церков, вони тим самим позбавили себе повної злуки з Католицькою Церквою тут на землі». (З «Офіційного повідомлення» від 26. 03. 2008).

З такими словами і з таким натхненням зібралися матері молитви  в відпустовому центрі Івано-Франківської єпархії УГКЦ – Погоня.

В цей чудовий ранок преосвященного Владику Володимира (Війтишина) – Єпарха Івано-Франківського зустрів отець-настоятель Нікодим Гуралюк, ЧСВВ з священиками Тисменицького деканату і запросив очолити Святу, Божественну, Архиєрейську Літургію, як подяку Господеві за дар покликання, дар молитви та дар материнства.

Разом з Владикою співслужили не тільки деканальні священики, але й був присутній о. д-р Андрій Панасійчук.