Сьогодні в багатьох країнах ще немає чіткого законодавства та виразної політики стосовно психічного здоров’я населення. Слід також зазначити, що постійні збройні конфлікти в різних частинах світу, жахливі катастрофи, поширення тероризму не лише вражають кількістю людських жертв, а й завдають тим, які вижили, важкі психічні травми, інколи невиліковні. Натомість у країнах з високорозвинутою економікою з’явилися нові форми психічних хвороб і вони, на думку експертів, спричинені занепадом моральних вартостей. Це все збільшує відчуття самотності, загрожує традиційним формам соціальних стосунків чи навіть руйнує їх: йдеться насамперед про сім’ї, в яких відкидають хворих, особливо з психічними розладами, вважаючи їх тягарем для родини та суспільства. Хочу подякувати тим людям, хто на різних рівнях та будь-яким чином, намагаючись зберегти дух солідарності, керуючись людськими та євангельськими засадами, піклується про наших братів та сестер.
Заохочую всіх докладати якнайбільших зусиль до того, щоб надати психічно хворим людям доступ до необхідного лікування. На жаль, у багатьох країнах світу лікування таких хворих або є недостатнім, або його взагалі немає. Суспільство не завжди приймає психічно хворих з їхніми обмеженнями – часто з цим пов’язані труднощі із знаходженням потрібних людських та фінансових ресурсів. Належить інтегрувати відповідну терапію із новим сприйняттям цих проблем, щоб люди, задіяні у сфері охорони здоров’я, могли ефективніше допомагати хворим та сім’ям, які самі не можуть забезпечити належного лікування своїм близьким. Наступний Всесвітній день хворого є доброю нагодою висловити свою солідарність сім’ям, у яких є люди з психічними розладами.
Хочу звернутися до Вас, дорогі брати і сестри, уражені недугою, щоб запросити Вас разом з Христом пожертвувати свої терпіння Господові з упевненістю, що кожне Ваше випробування, прийняте зі смиренням, є заслугою, через яку Божа благодать сходить на все людство. Виявляю своє визнання всім тим, хто надає Вам допомогу в будинках опіки, у лікарнях, діагностичних та терапевтичних центрах, і закликаю їх робити все для того, щоб медична, соціальна та духовна опіка відповідала гідності людини й була надана тим, хто її потребує. Церква насамперед через діяльність капеланів завжди надаватиме Вам свою допомогу, усвідомлюючи своє покликання виявляти любов та прихильність Христа до всіх тих, хто страждає, і тих, хто про них піклується. Душпастирям, асоціаціям та волонтерським організаціям доручаю підтримувати конкретними заходами сім’ї, у яких є психічно хворі люди. Бажаю, щоб через них розвивалася культура прийняття хворих, а також щоб цьому сприяло законодавство та проекти охорони здоров’я, які передбачають достатньо ресурсів для реалізації цих законів. Сьогодні постає нагальна потреба відповідного вишколу та підвищення кваліфікації персоналу, який працює у такій делікатній сфері. Кожний християнин відповідно до своїх обов’язків та відповідальності покликаний зробити свій внесок у те, щоб була визнана та належно пошанована гідність цих наших братів та сестер.
Ducinaltum! Це запрошення, з яким Христос звернувся до Петра та апостолів, я скеровую до всіх спільнот, розкиданих по всьому світі, та особливо до тих, хто опікується хворими, щоб з допомогою Діви Марії Salusinformorumвонисвідчили Господню доброту та батьківську турботу. Нехай Богородиця додасть сили всім хворим та підтримує тих, хто, як добрий самарянин, перев’язує їм духовні та тілесні рани. Запевняю, що буду згадувати всіх Вас у своїх молитвах, і охоче уділяю Вам своє благословення.
Ватикан, 8 грудня 2005 року
Папа Венедикт ХVІ
|