МИХАЇЛА КОЛТУНА
Єпископа Сокальсько-Жовківського
до священства, монашества, вірних УГКЦ та всіх людей доброї волі
Дорогі брати і сестри! Наша Українська Греко-Католицька Церква вийшла з підпілля і не перестаючи розвиватись, в останньому часі дознає новітніх випробувань де «сатана влізає на престіл» в особі самопроголошених «провідників» Церкви з с. Підгірці, і бере самочинно владу Христа Спасителя та апостолів, щоб вести пагубне «діло спасіння». Декрет «Про пастирський уряд єпископів у Церкві» ІІ Ватиканського Собору стверджує, що «Право номінації й наставлення єпископів є властиве, окреме і само в собі виключне для компетентної церковної Влади». Що в випадку з «підгорецькими монахами» виразно свідчить, що їх дії протиставляються нормам церковного права.
Надужиття починалися ще в Чехії, де чернеча делегатура ЧСВВ була розформована і дані особи були переведені в Україну. Протягом тривалого часу вони прикриваючись добрим іменем отців Василіян та дотримуючись літургічних і дисциплінарних приписів не виявляли свого лихого наміру, що, як бачимо зараз, полягав на завоюванні впливу та авторитету духовних вчителів у Церкві. Як виявилося згодом, це слугувало для того щоб дескридитувати існуючу церковну ієрархію і духовенство, які, як вони кажуть, «не є їхнього духа».
Як рівно ж вони знеславили нашу давню святиню – Підгорецький Свято-Благовіщенський монастир отців Василіан вславлений чудотворною дією Пресвятої Богородиці, і від правдивого джерела відступили потягуючи за собою вірних фальшивою наукою. Прикриваючись іменем Української Греко-Католицької Церкви заманюють за собою прихильників.
Головна управа Василіянського Чину стверджує, що «з огляду на поважні провини проти монаших і церковних законів, зокрема постійного непослуху Настоятелям, на початку 2005 року були виключені з Васильянського Чину відповідними Декретами, потвердженими Конгрегацією для Східних Церков. Оскільки вони (отці Антонін-Ілля Догнал, Ричард-Методій Шпіржік і Василь-Маркіян Гітюк) постійно виключають елемент підлеглості церковному проводу у видимому організмі, яким є Церква, то згідно з каноном 8 Кодексу Канонів Східних Церков, вони тим самим позбавили себе повної злуки з Католицькою Церквою тут на землі». (З «Офіційного повідомлення» від 26. 03. 2008).
Згідно декрету правлячого єпископа Сокальсько-Жовківської єпархії (від 8. 04. 2008), вищезгаданим отцям василіянам та священику Роберту Обергаузеру, забороняється уділяти Святі Тайни та причинятися до справ, які мають відношення до апостоляту на території Сокальсько-Жовківської єпархії.
Незважаючи на всі заборони вони продовжують свою діяльність ускладнюючи свій церковний статус. Отож, Церковний Трибунал Сокальсько-Жовківської єпархії провівши судову справу (від 27. 05. 2008) ствердив, що ці священики не можуть подати жодних доказів своїх єпископських свячень. Вони незаконно присвоюють уряд та незаконно виконують своє служіння. Також розпалюють бунт та ненависть проти місцевого ієрарха та Верховного архиєпископа Любомира (Гузара). Підбурюють підлеглих до непослуху щодо ієрархії УГКЦ через наклепи та завдають шкоди добрій славі наших владик. Підсумовуючи, колегія суддів постановила покарати великою екскомунікою цих священиків.
Їхні дії спрямовані на підрив авторитету УГКЦ, які співпадають з діями ворогів нашої Церкви. В одному з їх висловів було сказано, що вони мусіли приховувати своє обличчя, щоб досягнути своєї мети. А їхня ціль – святими середниками зробити диявольську справу – розколоти Церкву. Незважаючи на те, що вони моляться і запевняють людям духовну поміч, Церква звертає увагу всім на їх великий злочин проти послуху офіційній церковній владі заперечуючи всіляку пошану та любов до неї. Святе Письмо про таких говорить: «Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний. Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би – ніщо» (І Кор. 13. 1-2).
Внаслідок протиправних дій «підгорецьких монахів» звертаюся до вас, вірних та духовенства Сокальсько-Жовківської єпархії, не брати участі в їх богослужіннях (зважаючи на те, що вони є заборонені у священнодійстві); не брати, не читати і не розповсюджувати їхніх неправдивих інформацій які носять наклепницький характер; і не підтримувати їхньої діяльності бо вона спрямована на розкол УГКЦ.
Наша Церква великими геройськими зусиллями береже апостольське приємство і вірність престолу св. Петра. У важких випробуваннях у минулому ми зберегли єдність єпископату зі своїм народом та з Вселенською Церквою. Тому на даний час звертаємося до всіх вас, щоб ми цю єдність плекали, нею дорожили, бо вона є вагомим чинником консолідації нашого народу.
Розвиваючись, наша Церква дбає про належний вишкіл семінаристів, духовенства та монашества, про що свідчить наш Український Католицький Університет, семінарії в Україні та закордоном і численні монастирі. Щорічно відбуваються синоди єпископів нашої Церкви з цілого світу, які дбають про належний ієрархічний провід, чистоту віри та обряду. Проводиться різноманітна діяльність, що крім літургічного служіння також охоплює наукову сферу, екуменізм, душпастирство молоді, військове, в’язничне та медичне капеланство, харитативне служіння (поміч малозабезпеченим і потребуючим людям). На цьому шляху нашої Церкви ми повинні відчути відповідальність за життя, долю та спасіння. Стараймося підтримувати один одного в дусі християнської любові та терпеливості, прощення та взаємної молитви. Щоб нам в єдності, взаєморозумінні та підтримці іти на землі до мети об’явленої нам Богом в Заповідях та Євангельських повчаннях.
Пресвята Богородиця зазнавала різних випробувань та ніколи не розчаровувалася. Тому що вона завжди покладала надію на Господа та нікому не дорікала. І тепер вона продовжує своє жертвенне служіння опікуючись долею кожного з нас. Остання велична подія, яка відбувалася у чудотворному місці Зарваниця, дня 13 липня 2008 року, свідчить, що ми можемо єднатися перш за все у молитві і ніякі ворожі сили нас не здолають. Десятки тисяч вірних, зокрема молодь разом з ієрархією нашою Церкви та кардиналом Леонардо Сандрі, префектом Конгрегації Східних Церков, у молитвах виражали свої сподівання та надії на життя в любові з Богом і між собою. Щоб тим самим вносили вагомий вклад у скарбницю Володимирового хрещення та щоб ми чулися відповідальними за долю Церкви і народу, і таким чином домоглися кращих часів для усіх нас.
Благословення Всемогутнього Бога Отця, і Сина, і Святого Духа нехай буде з усіма Вами!
† Михаїл Колтун
Єпископ Сокальсько-Жовківський
Дано: м. Жовква, Єпархійне управління
В день святого мученика Якинта, 16 липня 2008 р. Б. |