Голосно озвались трембіти, вітаючи Правлячого Архиєрея Івано-Франківської Єпархії УГКЦ Володимира Війтишина. Розпочалась Божественна Літургія. Прочани підходили до образу Погінської Божої Матері, цілували долоню Пречистої, прострелену енкаведистом, приносили свої жалі і радості, благали допомоги в Небесної Неньки.
Ніби відповідаючи на молитви та прохання вірних Владика звернувся до них словами: „Пречиста Діва Марія бажає усіх нас привести до Свого Сина Ісуса Христа, Який є вічним щастям. Мати Божа добре знає наші болі, терпіння, спокуси і тяжкі випадки сьогоднішнього життя. Вже два тисячоліття християни світу прибігають до Богородиці, а Вона лікує, охороняє, допомагає.
Марія – Мати всемогутня і скрізь присутня. Її допомога така велика, як і Її доброта й милосердя. Яке щастя для нас мати Небесну Матір. Її допомога потрібна на кожному кроці життя. Своїм святим омофором Вона покриває нас, заблуканих і скривджених дітей”.
Єпископ також наголосив, що церква преподобного Атанасія і мучениці Ірини у Погоні збудована завдяки великодушності і жертвенності прочан та невтомній праці ігумена Свято-Успенського монастиря о. Никодима Гуралюка ЧСВВ. „Збудувати храм – це здійснити діло надзвичайної святості. Тільки поодиноким особистостям вдалось мати такий привілей. Церква – це місце перебування Бога серед людей, місце молитви. Кожна святиня належить не одній людині чи групі людей, а усій нації.”
Численно приступали вірні до св. Тайн Сповіді та Причастя. Здавалось, сонце танцювало, дивлячись, як гармонійно в тиші християни підносять свої серця до Бога. На пагорбі серед фруктового саду, в оточенні прадавнього лісу, з якого, мов на долоні, видно Івано-Франківськ, постала нова дерев’яна, виконана у гуцульському стилі, святиня.
Після її освячення за ревну працю на благо Христової Церкви були нагороджені грамотами о. Никодим Гуралюк ЧСВВ, його матір п. Ірина Гуралюк, голова Тисменицької райдержадміністрації п. Іванна Кучер, архітектори, будівничі, бригадири, помічники тощо.
Користуючись нагодою, автор цих слів поспілкувалась із о. Никодимом Гуралюком ЧСВВ, ігуменом Погінського монастиря:
– Як виникла ідея спорудити у Погоні трапезну церкву і чому вона посвячена преподобному Атанасію та мучениці Ірини?
– Я народився у багатодітній родині Гуралюків у с. Вербовець на Косівщині. Ще за часів підпілля батьки разом з усіма дітьми ходили до церкви, долаючи кілька кілометрів. Християнське виховання було закладено в кожному з нас. Своєю жертовністю та любов’ю для Церкви та ближніх наші батьки стали прикладом для багатьох людей, які звертались і звертаються до них за допомогою, підтримкою. У нашому домі за часів підпілля і вже в наші дні побувало багато отців, монахів, монахинь, єпископів.
Два роки тому на своєму Золотому весіллі мої батьки Танасій та Ірина пожертвували для Марійського центра в Погоні ікону преподобного Атанасія та мучениці Ірини. Отож, в пам’ять про святих покровителів наших батьків, ми, їхні діти, онуки, правнуки почали споруджувати храм. А добра справа завжди знаходить відгук у душах інших людей. Завдяки численним пожертвам прочан за неповних два роки вдалось звести святиню.
– Які подальші плани щодо трапезної церкви?
– Вона збудована для прочан, які відвідують прощу, щоб вони мали де спожити їжу, відчути тепло і гостинність, щоб мали де переночувати. У всіх паломницьких центрах, де багато храмів, є трапезна церква. Храм дерев’яний, згодом у ньому будуть ікони, іконостас, лави, відбуватимуться Богослужіння. Іконостас жертвують парафіяни с. Чортовець Коломийсько-Чернівецької Єпархії УГКЦ. Можливо, за місяць відбудеться його освячення. До зими плануємо встановити опалення, здійснити благоустрій на території, поробити доріжки до каплиці та джерела.
Нехотячи покидали прочани тихе і благодатне місце, де серед буйних трав і високих дерев, щебету птахів, дзюркоту джерела витає Погінська Божа Мати. Маріє, покровителько Погоні, будь нашою охороною, прийми нас під свій святий покров.
Юлія БОЄЧКО.
|