На це може можемо запитати: які ж причини пандемії ВІЛ/СНІДу в Україні? Хочу виокремити тут два таких фактори: соціокультурний і духовний. Так, не є важко зауважити порівняно невисокий рівень соціальної активності серед українців, їх помітну байдужість і інертність супроти того, що діється у їх суспільстві на загал. Очевидно, що радянський режим голодоморами і постійними терорами наніс глибоку рану по соціально-громадській свідомості нації. Тому, подібно як колись наш Господь наш Ісус Христос будив сплячих апостолів, так само і сьогодні ми, ваші єпископи, закликаємо до кожного і кожної із вас: чому дрімаєте, чувайте, ворог і смерть є близько!.. Іншою причиною швидкої прогресії ВІЛ/СНІДу в Україні є духовна криза. Мода, ЗМІ, реклама успішно вкорінюють серед нас пороки розпусти, пожадливості. У великий мірі є винен культ багатства, що особливо зріс після падіння Радянського союзу. У Старому Завіті цей культ уособлював халдейський ідол Ваал (божество багатства і достатку). Для задоволення цього ідола халдейські жерці вимагали людської жертви із найкращих молодих хлопців і дівчат. Відомий сучасний український лікар Олександр Кіцера, доктор медичних наук, професор Львівського медичного університету, на конференції медиків і духовенства 7 лютого 2007 року у Львові назвав цього ідола сучасною мовою так: „гіпертрофований фетишизм”, – це є за будь-яку ціну набуті сучасна квартира, дорога дача за містом, розкішний автомобіль, гучні забави, гостини і т. ін. До згаданого вище виникає запитання: хіба ми вибороли і вистраждали Україну для того, щоби на жертовнику Ваала приносилися наші діти, цвіт України, через ВІЛ/СНІД, алкоголізму, наркоманію..?
Подібні думки з приводу маловтішної ситуації в нашій країні навіюють на серце смуток і знеохочення. Але, любі брати і сестри, огляньмося! Спасіння є близько – це є Пресвята Богородиця у святій і чудотворній своїй іконі в Зарваниці!.. Разом за Святішим Отцем Папою Венедиктом ХVІ можемо повторити, те що він сказав із нагоди відзначення ХVІ Всесвітнього Дня хворого про ювілей 150-річного з’явлення Матері Божої у Люрді, а саме: „Присутність у Люрді великої кількості хворих паломників та волонтерів (а в нашому випадку – в українському Люрді, у Зарваниці), допомагає нам застановитися над ніжною материнською опікою, яку Діва Марія виявляє до людського болю і страждання. Християнська спільнота, яка збирається довкола своїх страждаючих членів, що несуть знаки страждання Господа, відчуває особливу близькість із Марією, Страждаючою Матір’ю, котра біля підніжжя хреста терпить разом із своїм божественним Сином. Марія страждає разом із тими, - продовжує Папа, - хто терпить випробування, з ними вона надіється і є їхньою потіхою, підтримуючи їх материнською поміччю”.
У цей День хворого у нашій Церкві ми також духовно єднаємося із усією вселенською Церквою у її радості ювілею 150-річчя ювілею з’яви Матері Божої в Люрді і будемо вірити, що Мати Божа є близько до своїх вірних синів і доньок в Україні. Споглядаючи на її Зарваницьку ікону, ми можемо таємно відчути, що Діва Марія вчить нас бути уважними і пильними до того, що посилають нам злободенні виклики теперішнього життя. Для цього нам треба просити у стіп її Зарваницької ікони необхідної християнської чесноти – це є уміння слухати. За всім, що вчинив і сказав Христос, Марія уважно спостерігала та слухала. Як говорить у своїй книжці „Мозаїка милосердя” о. Арнальдо Паґрацці, професор Папського інституту душпастирства у сфері охорони здоров’я, , „багато людських розмов є дуже поверхові, вони є лиш обміном словами. Набагато є важче прийняти почуття людини, її внутрішній світ. Це вимагає зусилля, уваги, самозречення, що означає померти для себе самого, щоби поступитися місцем іншому”. Так могла робити і робить постійно Богородиця. Тому ми, її духовні діти, щиро віримо, що Вона вислуховує нас, ми стараємося стати гідними її покрову і заступництва. Дивлячись на чудотворну ікону, ми бачимо, що своєю рукою Богородиця вказує на Сина. Цей жест є звернений до нас і ним Богородиця ніби хоче сказати нам усім: „ось ваше спасіння, ваш Господь, Його слухайте, тільки в його слові ви знайдете відповідь на ваші питання і сумніви, споживаючи Його Божественне Тіло і Кров, ви отримаєте прощення і благодать”.
На завершення – нехай цей День хворого, який ми відзначаємо у Зарваниці, допоможе нам виблагати материнське серце Марії про її покровительство для українського народу. У своїх молитвах цього дня згадуймо жертви ВІЛ/СНІДу та усіх вражених іншими хворобами наших братів і сестер. Нехай Господь благословить усіх тих, котрі здійснюють своє нелегке покликання служити хворим: це є медичні працівники, лікарняні капелани, віддані служінню страждаючим душпастирі, монахи, монахині. В особливий спосіб від імені усієї нашої єпархії, її духовенства і вірних, звертаюся до української влади. Згадаймо із Святого Письма, що влада дається із висоти (Ів. 9, 11), і „вона вам дана, щоб усувати провину громади та й спокутувати за неї перед Господом” (Лев. 10, 17), а не щоб своєю бездіяльністю та легковажністю до свого покликання помножувати та закріплювати серед українського народу його пороки та беззаконня. Влада – це велика відповідальність і обов’язок, а не привілей, чи нагода до марного накопичення матеріальних ресурсів. Пам’ятайте, що Бог більше вимагатиме від того, кому більше дано. Ми є тільки завідуючі, адміністратори земних Божих дарів, і за це від нас в майбутньому строго вимагатимуть звіту (Лук. 13, 48).
Нехай опіка Пресвятої Богородиці буде із усіма вами. Вона допоможе нам зрозуміти, що остаточною відповіддю на наші страждання і болі є Христос, котрий смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував. Цими почуттями хочу запевнити вас у материнській опіці Божої Матері та уділяю вам моє архієрейське благословення.
БЛАГОСЛОВЕННЯ ГОСПОДНЄ НА ВАС
† ВОЛОДИМИР
Правлячий Архиєрей
Івано-Франківської Єпархії УГКЦ
Івано-Франківськ, 18 травня 2008.
|