Після Ліквідаці семінарії для її відновлення невтомно працювали: Владика Іриней Білик, ЧСВВ, Владика Кир Софрон Мудрий, ЧСВВ, о. Теодозій Янків, а тепер семінарію провадить о. д-р Олег Каськів, який є шостим ректором.
Сьогодні на знак невтомної праці засновників та з нагоди 100-тнього Ювілею семінарії буде відкрито встановлену пам’ятну дошку на приміщенні нашої семінарії по вул. Шевченка.
Кожна цеглина, яка була закладена в розвитку семінарії є добрим прикладом вірного служіння Богові і людям для Вас дорогі семінаристи. Ми бачимо, що ту невтомну працю не міг зламати жорстокий, тоталітарний режим Радянської влади, бо зерно Божої Любові було засіяно в серцях людей, яке проросло крізь терня і дало добрі плоди. Тепер Ви можете вільно вивчати Богословію наслідуючи Божий Закон та передавати його людям. Пам’ятайте, що Ви є майбутнім Церкви, Церкви, яка невтомно служить людям, для одної мети – щоб спасати людські душі і приводити їх до Отця Небесного через Найсвятішу Жертву Господа Нашого Ісуса Христа. Тільки на такому міцному фундаменті, який заклали Блаженні попередники, Ви повинні будувати духовну святиню в серцях вірних в сучасний час, тому Ваше приготування до духовного служіння повинно бути ретельним і сумлінним, бо наш народ заслуговує на нашу любов і самопосвяту. На нас він звертає свої очі і від нас очікує свого спасіння. Тисячі сердець, тисячі рук, піднесених до неба благають у нас допомоги – батьківського проводу і теплої Божої Любові.
Пам’ятаймо про ці слова, якими звертався до своїх питомців величний подвижник нашої Церкви Андрей Шептицький: „Треба таких людей, які в данім випадку зуміли б трудитися, як Апостоли: в голоді й холоді, вдоволені чим-небудь, готові роками жити тим, що Бог з дня на день дасть, хоча б це був шматок хліба; скитатися з місця на місце, не мати не раз даху над головою, зносити всякого роду переслідування, наклепи, труднощі, жити лишень для одної мети, щоб людей до Бога навертати. Відректися самих себе, не дбати про власну вигоду. Таких нам потрібно людей, які б відреклися самих себе, взяли хрест Христовий на рамена й рішилися жити таким життям, яким жив Христос і яким жили Апостоли і були готові вмирати тією смертю, якою вмер Христос і якою вмерли Апостоли.”
В сучасний час „Нової Євангелізації”, ми повинні розбудовувати той фундамент, який був закладений кров’ю і потом нашими світлими попередниками, пам’ятати, що від нашої праці залежить майбутнє нашої Церкви і нашого народу. Ці цеглини повинні бути міцними і світлими, а в результаті повстане величний храм людських душ, який ніхто не зможе зруйнувати.
Нехай Боже Проведіння Всевишнього Отця, Любов Воскреслого Спасителя, дія Духа Святого, опіка Божої Матері, вірне служіння Священомученика Йосафата – покровителя нашої семінарії, невтомна праця світлої пам’яті засновників семінарії допоможе нам в нашому наміренні розбудови Церкви і поширенні Слова Божого в новий час сучасності. Саме від нашої праці в Христовому Винограднику залежить майбутнє нашої Церкви і нашого Українського народу, який ми провадимо до вічності Амінь.
Кир Володимир Війтишин
Єпарх Івано-Франківський
|