Отець Фернандо не надбав скарбів матеральних, зате придбав чимало духовних, витримав у ласці до кінця. І всі ми надіємось через два роки знову його побачити в нашому місті.
Владика Володимир Війтишин також сказав багато теплих слів на адресу винуватця торжества. „Мені було приємно з вами працювати, отче Фернандо, як з вікарієм по монашеству. Дякую за вашу любов, спокій, доброту. Перепрошуємо, якщо хтось залишив у вашому серці тривогу. Прощаємо вам усе і простіть нам. Ми не кажемо вам „прощайте“, а кажемо „до зустрічі“. Ми разом з вами будемо славити Творця, Ви – ближче біля Святійшого Отця в Римі, а ми тут, на своїй землі“.
Звісно, від таких теплих і сердечних слів обох Єпископів важко було не розплакатись. Мабуть, в той момент отець Фернандо згадав усі приємні та щасливі хвилини, проведені в Україні. І коли йому надали слово, він довго не міг говорити. Почуття настільки сильно його захопили, що на очах усіх гостей виступили сльози. „Це не сльози, а голос серця“, –пояснив Владика Софрон. Кілька секунд тривала тиша, яка так багато говорила. Кожен згадував щось своє, пов’язане з о. Фернандо.
А він, аргентинець, дякував Богові за успішну місію в наші державі, згадував святих єпископів-мучеників Лукача, Слезюка, Хомишина, на мощах яких молився, журився над гіркою долею України та над тим, що ще так багато не встиг зробити. А хор „Осанна“ церкви Царя Христа співав величне „Многая літа“. І дійсно, віриться, що Бог дасть отцю ще багато років життя і він таки повернеться в країну, яку так полюбив.
Несподіванкою стало те, що отець Фернандо запросив усіх присутніх розділити з ним радість 10-ліття священства та місії в Україні за святковою трапезою. У Муніципальний центр дозвілля прийшли отці, сестри та брати, друзі, знайомі.
Святкову промову з цієї нагоди виголосив професор ІФТА, отець Іван Козовик. Він якраз зараз перекладає книгу з французької мови Людвіка Марії де Монфорта „Досконала любов до Ісуса Христа“. Отож, в ній сказано, що навіть, якби постити на хлібі і вині і бичувати себе, то це нічого не вартує, проти однієї сльози, пролитої заради Бога. А сльози о. Фернандо – це сльози радості, звернені до Бога. Звернув також увагу отець Іван і на те, що о. Фернандо пожертвував фізичною красою заради служіння. Порівняв його із св. Францом Савелієм, котрий приїхав на місію в Індію у ХVІ столітті. Також не знав мови. Тоді в Індії мова мала 50 діалектів. Він сказав Богові, що якщо наверне одного індіанця до християнства, то вважатиме місію виконаною. А він навернув тисячі. Так само і отець Браво. Його заслугою є два монастирі, Дім Милосердя, велика кількість молоді та дітей в церкві.
Ведучі свята Любомир та Мар’яна Стринаглюки запросили гостей до святково прибраної зали. Усі присутні мали можливість переглянути відеофільм про життя о. Фернандо в Аргентині, подивитись світлини його праці в Україні. Учениці Католицької школи св. Василія Великого, молодь церкви Різдва Христового, родинний квартет Канюків з Богородчан, молоде подружжя Андрій та Наталія Сюсько, які взяли шлюб у Римі, Оля Олійник-Тара та викладач Музичної школи №1 Оля Петрів подарували виконали пісенні твори. Любов Литвинчук, івано-франківська „Ванеса Мей“, подарувала ніжні мелодії Мирослава Скорика на скрипці.
Місіонерство
Коли о. Карлос Буела думав про заснування Згромадження Воплоченого Слова, єдиним єпископом, який підтримав його задум і дав своє благословення був Владика Лев Крук. Завдяки цьому, власне, Згромадження змогло заснуватися. На першій Службі Божій перших наших священиків владика Лев Крук сказав: „Священик - це людина, яка, не можучи і не вміючи жити сама, залишає родину. Людина, яка ризикує усім: своїм добром і своїм життям, кидається в море хвиль, як Петро, тому що йому достатньо голосу і присутності Вчителя. Священик – це завжди запалена лампадка, світло серед темряви". Іншими словами, священик не може не бути місіонером.
Що означає бути місіонером? В одній зі своїх наук для священиків о. Буела пише: Місіонер – це той, хто готовий іти у будь-який куточок землі, де потрібно проповідувати Євангеліє і відправляти Євхаристію, де потрібно практично застосувати наказ Господа: „Ідіть по усьому світу і проповідуйте Євангеліє". Йти по усьому світу не означає тільки в якусь одну провінцію чи країну, не тільки у Франківськ чи Сантьяго дель Естеро, не тільки в Аргентину чи Україну, навіть не в Європу чи Америку.Так сказав Ісус Христос: „Ідіть по всьому світу". Звичайно, це включає велику жертву зі сторони місіонера, тому що він віддаляється від улюблених створінь. Багато разів пригадає їх: кожного дня і багато разів у день, особливо у моменти важкі чи небезпечні, і багато разів йому стискатиме горло, і він буде змушений ковтати сльози, з меланхолією згадуючи свою землю, свою родину, своїх друзів, свої пісні, свої гори...
Але він має бути вірним поклику Господа. Поклику, що проходить крізь тіло і кров, тому що є чимось з іншого порядку, порядку надприроднього. Це поклик, в якому на карту ставиться слава Божа і спасіння душ. Саме тому його рідні і близькі беруть участь у його жертві і повинні уміти принести цю жертву Богу, щоб місіонер став справжнім прикладом".
Добрі справи
У своєму виступі Мар’яна Стринаглюк сказала: „Дім Милосердя існує майже два роки для усіх, хто потребує допомоги. Маємо матерів з дітьми, старших жінок, дітей, що живуть у нас без батьків. Усі вони потребували підтримки від ближніх у якийсь нелегкий момент життя. Боже Провидіння подбало про них і створило цей Дім Милосердя. Багато з присутніх у залі опікуються Містечком відповідно своїх можливостей. Тому, користуючись нагодою, хочемо подякувати усім нашим благодійникам і друзям за їх жертви і їх молитви. Нехай Господь віддячить вам за Його щедрістю“.
Молодь церкви Різдва Христвого вионала гімн молодіжного табору. Мелодію цього гімну написав о.Фернандо ще будучи семінаристом. Потім отці в Аргентині склали слова на честь Святого Духа, оскільки минулий рік був проголошений роком Святого Духа. Папа Римський, готуючись до молодіжної зустрічі в Сіднеї, просив молодь розважати над темою „Святий Дух – Дух Правди.
Група молоді, яку виховував о. Фернандо, у серпні повернулася з Італії, де зустрічала Святішого Отця, відвідала багато паломницьких місць, ближче пізнала Згромадження та його засновника о. Буелу. Але крім того, двоє з них навіть встигли одружитися. Це Андрій і Наталя, яким Бог подарував ласку отримати Тайну шлюбу у присутності засновника у самому серці християнства.
Нещодавно у Згромадженні в Україні був створений Інститут одружених священиків. Перша спільнота згуртувалася навколо священиків на парафії Різдва Христового. Згромадження зі свого боку усвідомлює потребу формування католицького священства, а священики, хоч і не з'єднані зі Згромадженням трьома обітами, відчувають своєю його харизму і потребують від нього духовної підтримки та формування. Цікаво, що до цієї спільноти входять також дружини наших священиків. Однією з найбільших заслуг отця Фернандо було офіційне створення і праця з Третім Чином Згромадження Воплоченого Слова. Третій Чин - це миряни, які відчувають своєю харизму нашого Згромадження і прагнуть євангелізувати культуру у місцях, де проживають та працюють, згідно їх стану. При цьому Згромадження дає їм духовну підтримку і формування. На даний час до Третього Чину входять підлітки та молодьа також сім'ї.
Згромадження у своїй духовності має особливе почитания Пресвятої Діви Марії. Члени Згромадження, як монахи, так і миряни, складають обіт рабства Богородиці.
Бути священиком
Це невимовне мистецтво, важке, але захоплююче! У ньому є головокружіння, багато небезпек, немає людської певності. Це, як ходіння по канату, який хтось може рухати... Але завжди є точка опори – Христос-Скеля. Тільки на Ньому немає тремтіння! Все решту нестабільне. Все решту проходить і помирає: „Світ крутиться тоді, як хрест стоїть твердо". Владика Лев Крук говорив: „Священик - це знак протиріччя у світі: людина для Бога серед людей... Це людина Божа серед стількох людей без Бога. Священик - це людина, що не має нічого, тому що має Того, Хто є усім...
Священик – це людина, що віддається послуху у світі гордому, світі, що вважає себе самодостатнім. Священик – це чемпіон по жертвах у світі зручностей і насолоди... Священик – це людина висот, тому що уміє стояти на колінах перед Богом...Це людина, яка говорить про мир під час війни, людина, що є вогнищем любові у світі, замерзлому від егоїзму. Священик – це людина, яка сміється і співає, якщо необхідно, яка виконує своє соло у світі, який плаче хором над своїм божевіллям".
Десять років тому отець Фернандо отримав велику ласку – дар Священства. За десять років він, можна сказати, зростав і зрів як священик. Зростав як духовний батько, як пастир тут, в Україні, серед нас. Це справді велика ласка, що своє десятиріччя священства о.Фернандо святкує тут. (Це також була його мрія). Отже, дане свято – це була нагода радіти і дякувати Богу за доброго священика, якого ми мали серед нас.
Молоді роки життя віддав добрий пастир Україні: він вивчив мову, обряд, звичаї і традиції. Нерідко вчив самих українців рости патріотами, захисниками своєї християнської культури. Все це вимагало зусиль, які Бог коронував великими плодами.
Трухан Юрій – секретар Владики Кир
Володимира Війтишина – Єпарха Івано-Франківського.
|