Колона вирушила. Відразу було важко вгадати, скільки юнаків та дівчат іде дорогою. Аж коли ми минули м. Тисменицю і повернули до Погоні, а дорога там іде круто вниз, то очам своїм не повірили. Колона розтяглась на кілька кілометрів. Потім довідались, що всіх прочан і тих, хто йшов, і тих, хто їхав, було близько п’яти тисяч.
Того сонячного дня не тільки Ісус, але й Марія йшли з нами. Сонце світило так яскраво, що незабаром вся молодь скинула светри, а одягла кепки, косинки, сонячні окуляри. На душі було тепло і затишно. Отець Йосафат Фітель, ЧСВВ, о. Софрон Зелінський, о. Богдан Ватащук, о. Василь Сенько, о. Олексій Андрусів та багато інших отців та семінаристів разом з молоддю йшли поклонитись Марії, попросити її заступництва. Вервиця з радісними таїнствами, сповідь, розмова, духовні пісні, запитання та відповіді, притчі, роздуми над покаянням, зустріч з молоддю та старшими людьми м. Тисмениці – так виглядав хресний хід. Отець Василь Гринишин тричі промовив до прочан: „Христос Воскрес!“ і вирушив з нами. Біля пам’ятника Тараса Шевченка отець-декан промовив зворушливу проповідь про місію молоді у ІІІ тисячолітті. Хор церкви св. Миколая виконав ряд духовних творів.
Рушаємо далі... Отець Василь Рак каже, що прощею ми всі зцілимось. Господь вислухає кожну молитву, облегшить кожне страждання. Машини, автобуси, буси здіймають кіптяву, проте всі курсують до Погоні. Порохи влягаються, натомість все більше пахне весною, квітами, травами. Благодатка Погінська земля зустрічає нас синьожовтими стягами на сільських брамах та Архієрейською Літургією. Її відправляє Владика Софрон Мудрий у співслужінні з багатьма отцями. Навкруги, неначе квіти, повиставяли свої голови біло-голубі парасольки. Під ними сидять священики, котрі з любов’ю вислуховують кожну сповідь. Владика звертається до молоді. В його словах багато батьківської турботи про синів і дочок, на плечах котрих лежить майбутнє України. Він вірить у нас, знає, що молитвою, участю в Богослужіннях, християнським життям ми збудуємо міцну країну, на котру зверне увагу ввесь світ. Ми вдячні Єпископу за розуміння. Вклякаємо на коліна, причащаємось. Звучить величне „Многая літ“. Отець Никодим Гуралюк, настоятель Погонянського монастиря, дякує всім прочанам, духовенству, спонсорам, лікарям, владі, сестрам-монахиням, котрі доклали своїх старань, щоб Цариця Покутського краю прийняла всіх бажаючих.
Люди підходять до Чудотворного образу Погінської Божої Матері, заносять Пречистій свої молитви, цілують ікону, набирають цілющої води, яку освячують молитви священиків.Всім втомленим та обтяженим Мальтійська Служба Допомоги пропонує безкоштовні обіди. Тепла гречана каша з м’ясом, чай, кава, печиво – так потурбувались про всіх прочан спонсори прощі. Бог знає їхні імена, вони записані в небесній книзі.
Після смачного обіду молодь вмощується на лавочках, хтось сідає на килимки. Чекаємо продовження свята. На споруджену сцену виходить народний артист України Богдан Сташків. Він – ведучий урочистого дійства. На сцені з’являються „Божі ангелята“ – хористи, якими керує Неоніла Дубрава. Їхні дзвінкі голосочки схожі на спів райських птахів. Солісти Катруся Сорохтей, Мар’янка Маслікевич та Марійка Бойчук з Калуша, Світланка Данчук, танцювальний гурт „Франківчанка“, Надійка Шекеряк, Марічка та Улянка Чабан, Вікторія Караїм (Львів), Микола Яцків, Ірина Лончина – достойна молодь, котра своїм співом та танцями прославляє Бога.
Завершує святковий концерт Богдан Сташків, він дарує молоді свої нові пісні, найактивнішим за найгучніші аплодисменти роздає дарунки, вітає зі сцени Діану Сенько, котра вперше прийняла в своє серце Ісуса. Сонце ще так високо, голосно щебечуть пташки, намагаючись переспівати солістів, яблуні та вишні ронять цвіт, ліс навколо, як затишне гніздечко, а нам так не хочеться повертатись до своїх домівок.
Не все ще сказано, не все осмислено, не виявлена вдячність до кінця. Так хочеться дивитись на Марію і дарувати їй свою Любов. Як мати пригортає свою дитину, так Богородиця обійняла кожного прочанина. Хто скільки міг, стільки прийняв ласк від Марії. Наскільки серце звільнилось від егоїзму, гордості, пихи, настільки Господь влив любові, милосердя, всепрощення. Добре нам з тобою було, Богородице. Так добре, як ніколи...
Юлія БОЄЧКО
одна із тисячі прочан
|